РОБОЧА ПРОГРАМА  

РОБОЧА ПРОГРАМА

з дисципліни «Філослфія історії»

Галузь знань 0203 Гуманітарні науки

для студентів напряму підготовки 6.020302 Історія

спеціалізація: людина і світ

денної форми навчання

ТРУДОМІСТКІСТЬ КУРСУ

Семестр Кількість навчальних тиж нів Кількість годин на тиждень Розподіл годин
Всьо го Кількість кредитів Кількість кредитів за ECTS Аудиторні Самостій на робо та Індивідуальна робо Та
Лекції Прак тичні Семі нари Лабораторні Контрольні Консульта ції Всьо го
Разом

Т

1. Опис навчальної дисципліни

Найменування показників Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень Характеристика навчальної дисципліни
Кількість кредитів ECTS: 4 Модулів: 3 (змістові модулі + ІНДЗ+ самостійна робота) Змістових модулів: 2 Загальна кількість годин: 90 Тижневих годин: 2 Галузь знань: 0203 Гуманітарні науки Напрям підготовки: 6. 020302 Історія Спеціалізації: людина і світ. Освітньо-кваліфікаційний рівень: Бакалавр За вибором Рік підготовки: 4 Семестр: 2 Лекції (теоретична підготовка): 20 год. Семінари: 20 год. Самостійна робота: 30 год. Індивідуальна робота: 20 год. Вид контролю: залік

І. Структура навчальної дисципліни

Кількість годин
Лекції Семінари Інд. роб. Сам. Роб
Модуль 1. Філософія історії як спосіб осмислення історичного. Становлення методології філософії історії (8 год)
Тема.1 Сутність, об’єкт і предмет філософії історії. Історичне як особливий вид буття у світі. Основна ідея, категорії і принципи філософії історії.
Тема 2. Філософія історії як чинник становлення історичної науки. Історія як об’єкт філософського аналізу. Форми розуміння історичного процесу і уявлень про майбутнє. Модель всесвітньої історії. Єдність історичного процесу.
Тема 3. Методологія історії у філософії Нового часу. Розвиток методології історії у філософії епохи Просвітництва. Питання методології історії в німецькій філософії XIX ст.
Тема 4. Методологія історії у філософії Р.-Дж. Коллінгвуда, М. Блока і Л. Февра. Методологія філософії історії і постмодерністський виклик. Сучасний стан методології філософії історії.
Модуль 2 Осягнення історії в різних парадигмах раціональності. Сенс і сутність історії (12 год.)
Тема 5. Типи раціональності як передумова становлення філософії історії. Міфологія і релігія як ступені осягнення історії. Концептуальне осягнення історії в парадигмі посткласичної раціональності.
Тема 6. Трактування Гегелем історії як прояву «хитрості світового розуму». Матеріалістичне розуміння історії у філософії марксизму. Концепція розвитку світу П. Тейяра де Шардена.
Тема 7. Філософія історії в парадигмі постнекласичної раціональності. Становлення постнекласичної раціональності. О. Конт про історію як форму відображення прогресу і порядку. Учення про еволюцію соціального світу Г. Спенсера. Аксіологічна інтерпретація історії у філософії неокантіанства. Концепція осягнення історії Р.-Дж. Коллінгвуда. Тема 8. Концепції освоєння історії у межах постнекласичної раціональності. Ф. Ніцше про історію як здійснення «волі до влади». В. Дільтей про розуміння і вираження історії.Культурно-історичні типи М. Данилевського. О. Шпенглер про історію як самосповідання культури. Осягнення історії у спадщині А.-Дж. Тойнбі.Осьовий час К. Ясперса як початок історії сучасного людства.
Тема 9. Ноосферна концепція філософії історії. Ноосферна реальність. Формування теорії ноосфери. Ноосферна концепція всесвітньої історії.
Тема 10. Сутність і сенс історії Людина як суб’єкт і об’єкт пізнання в історичному розвитку. Суть історії людства як відображення сутності людини. Проблема сенсу і призначення історії.
Разом

Лекційний курс





1. Філософія історії як спосіб осмислення історичного (4 год.)

1.1. Сутність, об’єкт і предмет філософії історії.
1.2. Історичне як особливий вид буття у світі.
1.3. Основна ідея, категорії і принципи філософії історії.
1.4. Філософія історії як чинник становлення історичної науки.
1.5. Історія як об’єкт філософського аналізу.
1.6. Форми розуміння історичного процесу і уявлень про майбутнє.
1.7. Модель всесвітньої історії. Єдність історичного процесу.

2. Становлення методології філософії історії (4 год.)

2.1. Методологія історії у філософії Нового часу.
2.2. Розвиток методології історії у філософії епохи Просвітництва.
2.3. Питання методології історії в німецькій філософії XIX ст.
2.4. Методологія історії у філософії Р.-Дж. Коллінгвуда, М. Блока і Л. Февра.
2.5. Методологія філософії історії і постмодерністський виклик.
2.6. Сучасний стан методології філософії історії.

3. Осягнення історії в різних парадигмах раціональності. (8 год.)

3.1. Типи раціональності як передумова становлення філософії історії.
3.2. Міфологія і релігія як ступені осягнення історії.
3.3. Концептуальне осягнення історії в парадигмі посткласичної раціональності.
Трактування Гегелем історії як прояву «хитрості світового розуму».
Матеріалістичне розуміння історії у філософії марксизму.
Концепція розвитку світу П. Тейяра де Шардена.

3.4. Філософія історії в парадигмі постнекласичної раціональності.
Становлення постнекласичної раціональності.
О. Конт про історію як форму відображення прогресу і порядку.
Учення про еволюцію соціального світу Г. Спенсера.
Аксіологічна інтерпретація історії у філософії неокантіанства
Концепція осягнення історії Р.-Дж. Коллінгвуда.

3.5. Концепції освоєння історії у межах постнекласичної раціональності.
Ф. Ніцше про історію як здійснення «волі до влади».
В. Дільтей про розуміння і вираження історії.
Культурно-історичні типи М. Данилевського.
О. Шпенглер про історію як самосповідання культури.
Осягнення історії у спадщині А.-Дж. Тойнбі.
Осьовий час К. Ясперса як початок історії
сучасного людства.

3.6. Ноосферна концепція філософії історії.
Ноосферна реальність.
Формування теорії ноосфери.
Ноосферна концепція всесвітньої історії.

4. Сутність і сенс історії (4 год.)

4.1. Людина як суб’єкт і об’єкт пізнання
в історичному розвитку.
4.2. Суть історії людства як відображення сутності людини.
4.3. Проблема сенсу і призначення історії.

Семінарські заняття

1. Філософія історії як спосіб осмислення історичного (4 год.)

1.1. Сутність, об’єкт і предмет філософії історії.
1.2. Історичне як особливий вид буття у світі.
1.3. Основна ідея, категорії і принципи філософії історії.
1.4. Філософія історії як чинник становлення історичної науки.
1.5. Історія як об’єкт філософського аналізу.
1.6. Форми розуміння історичного процесу і уявлень про майбутнє.
1.7. Модель всесвітньої історії. Єдність історичного процесу.

2. Становлення методології філософії історії (4 год.)

2.1. Методологія історії у філософії Нового часу.
2.2. Розвиток методології історії у філософії епохи Просвітництва.
2.3. Питання методології історії в німецькій філософії XIX ст.
2.4. Методологія історії у філософії Р.-Дж. Коллінгвуда, М. Блока і Л. Февра.
2.5. Методологія філософії історії і постмодерністський виклик.
2.6. Сучасний стан методології філософії історії.

3. Осягнення історії в різних парадигмах раціональності. (8 год.)

3.1. Типи раціональності як передумова становлення філософії історії.
3.2. Міфологія і релігія як ступені осягнення історії.
3.3. Концептуальне осягнення історії в парадигмі посткласичної раціональності.
Трактування Гегелем історії як прояву «хитрості світового розуму».
Матеріалістичне розуміння історії у філософії марксизму.
Концепція розвитку світу П. Тейяра де Шардена.

3.4. Філософія історії в парадигмі постнекласичної раціональності.
Становлення постнекласичної раціональності.
О. Конт про історію як форму відображення прогресу і порядку.
Учення про еволюцію соціального світу Г. Спенсера.
Аксіологічна інтерпретація історії у філософії неокантіанства
Концепція осягнення історії Р.-Дж. Коллінгвуда.

3.5. Концепції освоєння історії у межах постнекласичної раціональності.
Ф. Ніцше про історію як здійснення «волі до влади».
В. Дільтей про розуміння і вираження історії.
Культурно-історичні типи М. Данилевського.
О. Шпенглер про історію як самосповідання культури.
Осягнення історії у спадщині А.-Дж. Тойнбі.
Осьовий час К. Ясперса як початок історії
сучасного людства.

3.6. Ноосферна концепція філософії історії.
Ноосферна реальність.
Формування теорії ноосфери.
Ноосферна концепція всесвітньої історії.

4. Сутність і сенс історії (4 год.)

4.1. Людина як суб’єкт і об’єкт пізнання
в історичному розвитку.
4.2. Суть історії людства як відображення сутності людини.
4.3. Проблема сенсу і призначення історії.

Література

Аристотель. Политика / / Сочинения: В 4-х т. — М.: Мысль,

1983.— Т. 4. — С. 375—644.

Барг М. А. Категории и методы исторической науки. — М.: Наука,

1984. — 342 с.

Бердяев Н. А. Смысл и назначение истории. — М., 1990. —

С. 12—35.

Блок М. Апология истории, или Ремесло историка. — М.: Наука,

1973. — 232 с.

Болингброк Г. Письма об изучении и пользе истории. — М.:

Наука, 1978. — 359 с.

Бойченко И. В. Философия истории. — К., 2000.

Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера. — М.: Айрис Пресс,

2004. — 576 с.

Вико Д. Основания новой науки об общей природе наций. — Л.:

Гослитиздат, 1940. — 620 с.

Гегель Г. Лекции по философии истории. — СПб., 1993. — 477 с.

Гельвеций К. Об уме// Сочинения: В 2-хт. — М.: Мысль, 1973. —

Т. 1. — С. 143—606.

Гердер И. Идеи к философии истории человечества. — М.: Наука,

1977. — 703 с.

Геродот. История: В 9-ти кн. — М.: Ладомир, 1993. — 599 с.

Гречко П. К. Концептуальные модели истории. — М., 1995.

Гумилев Л. Н. Этногенез и биосфера Земли. — Л.: Гидрометеоиз-

дат, 1990. — 528 с.

Гуревич А. Я. Исторический синтез и Школа «Анналов». — М.,

1996. — 256 с.

Гуревич А. Я. Что такое исторический факт// Источниковедение.

Теоретические и методологические проблемы. — М.: Наука, 1969. —

С. 59—88.

Данилевский Н. Я. Россия и Европа. — М.: Книга, 1991. — 574 с.

Жуков Е. М. Очерки методологии истории. — М.: Наука, 1980. —

247с.

Зиммель Г. Проблема исторического времени / / Зиммель Г.

Избранное. — М.: Юрист, 1996. — Т. 1. Философия культуры. —

С. 517—529.

Зиновьев А. На пути к сверхобществу. — М.: ЗАО Изд-во Центрпо-

лиграф, 2000. — 638 с.

Ивин А. А. Философия истории. — М.: Гардарики, 2000. — 528 с.

Кальной И. И. Философия: Учебник. — СПб.: Юридический центр

Пресс, 2001. — 445 с.

Кант И. Идея всеобщей истории во всемирно-гражданском

плане / / Сочинения: В 6-ти т. — М.: Мысль, 1966. — Т. 6. — С. 5—23.

Карсавин Л. П. Философия истории. — СПб.: АО Комплект,

1993. — 351 с.

2 1 2 Література

Ключевский В. О. Методология русской истории // Сочинения:

В 9-ти т. — М.: Мысль, 1988. — Т. 6. — 430 с.

Ковальченко И. Д. Методы исторического исследования. — м.:

Наука, 1987. — 439 с.

Коллингвуд Р. Дж. Идея истории. Автобиография. — М.: Наука,

1980. — 458 с.

Кондорсе Ж. Эскиз исторической картины прогресса человеческого

разума. — М.: Соцэкгиз, 1936. — 256 с.

Лосев А. Ф. Античная философия истории. — М.: Наукё, 1977. —

207 с.

Любарский Г. Ю. Морфология истории. — М.: КМК, 2000. —

449 с.

Мабли Г. Об изучении истории; О том, как писать историю. — М.:

Наука, 1993. — 414 с.

Макиавелли Н. Государь. — М.: Планета, 1990. — 79 с.

Могильницкий Б. Л. Введение в методологию истории. — М.: ВШ,

1989. — 175 с.

Монтескье Ш. Избранные произведения. — М.: Госполитиздат,

1955. — 799 с.

Назаров А. Г. Понятие ноосферной реальности / / http://www.

auditorium.ru

Ницше Ф. О пользе и вреде истории для жизни / / Сочинения:

В 2-х т. — М.: Мысль, 1990. — Т. 1. — С. 159—231.

Панарин А. Философия истории. — М.: Гардарики, 1999. — 432 с.

Платон. Государство / / Собрание сочинений: В 4-х т. — М.:

Мысль, 1994. — Т. 3. — С. 79—420.

Плеханов Г. В. О материалистическом понимании истории //

Избранные философские произведения: В 5-ти т. — М.: Госполитиздат,

1956. —Т. 2. — С. 236—266.

Померанц Г. С. История в сослагательном наклонении / / Вопросы

философии. — 1990. — № 11. — С. 55—66.

Поппер К. Нищета историцизма. — М.: Прогресс, 1993. — 187 с.

Рикер П. История и истина. — СПб.: Алетейя, 2002. — 400 с.

Риккерт Г. Философия истории / / Философия жизни. — К.: Ника-

Центр, 1998.

Родин А. В. Философия и конец истории / / http://www.philosophy.

ru /library/diskurs/rodin.html

Розов H. C. Философия и теория истории. Книга Пролегомены.

— М., 2002.

Розов Н. С. Рациональная философия истории: ценности, сферы

бытия и динамические стратегии. — Новосибирск, 1998 / / russia-inwww.

narod.ru

Спиноза Б. Политический трактат / / Избранные произведения:

В 2-х т. — М.: Госполитиздат, 1957. — 1.2. — С. 285—382.

Тейяр де Шарден. Феномен человека. — М., 1997. — 240 с.

Література 2 1 3

Тойнби А. Дж. Постижение истории. — М.: Прогресс, 1991. —

736 с.

Тоффлер Э. Шок будущего. — М.: ООО «АСТ», 2002. — 557 с.

Уайт X. Метаистория: Историческое воображение в Европе

XIX века. — Екатеринбург: Изд-во Урал, ун-та, 2002. — 528 с.

Февр Л. Бои за историю. — М.: Наука, 1991. — 629 с.

Философия истории: Антология. — М.: Аспект Пресс, 1995. —

351 с.

Философия истории: Хрестоматия. — М., 1994.

Филюшкин А. И. Лекция 1. Историческая наука в XX в., 2005 //

http://novist20w.narod.ru/lecl-vvod.htm

Филюшкин А. И. Лекция 7. «Постмодернистский вызов», «лингвистический

поворот» и историческая наука, 2005 / / http://novist20w.

narod.ru/lec-3-postmod.htm

Фукидид. История: В 2-х т. — СПб.: Пролог, 1994. — Т. I. — 403 с.

Цицерон. Диалоги: О государстве. О законах. — М.: Ладомир,

1994.— 223 с.

Шпенглер О. Закат Европы. — М.: Искусство, 1993 — 298 с.

Ясперс К. Смысл и назначение истории. — М.: Республика, 1994. —

527 с.

ЯщукТ. И. Философия истории: Курс лекций. — К., 2004.

Baofu P. The Future of Human Civilization. 2 volumes. — New York:

The Edwin Mellen Press, 2000. — 892 p.__


6633679520413453.html
6633704403224481.html
    PR.RU™