Водночас у такій же мірі важливо й злободенно – послабляти бюджетні обмеження, навіть якщо це позначиться на ефективності боротьби із зростанням цін.

Предыдущая12345678Следующая

Недопустимо в умовах кризи погіршувати доступ до фінансових ресурсів економічним суб’єктам, зайнятим у сфері виробництва. Здійснювати дану політику важливо із застосуванням надійних механізмів компенсації ризиків. Пропозиції щодо застосування емісійного фінансування як стимулу економічного розвитку повинні мати обґрунтування на рівні точних математичних розрахунків.

В умовах жорсткої фінансової кризи слід законодавчо повернутися до практики виваженого фінансування бюджетного дефіциту з боку Національного банку (а не зовнішніх позичок), що в наших реальних умовах є єдиною альтернативою.

Ідеологія „бюджетного профіциту” в умовах уже запущеної кризи - матиме вельми негативні наслідки, неминуче ускладнить соціально-економічну ситуацію в країні ще більше. Якщо і далі провадити політику заморожування кредитів і стримування доходів громадян, криза буде поглиблюватися, а вихід з неї буде гальмуватися.

Необхідно сформувати Бюджет-2010 з оптимальним дефіцитом, але обов’язково задіявши власні фінансові ресурси для його покриття.

Дефіцитність бюджету в розумних межах не є недоліком, це – інструмент розумного господарювання. Але за умови, якщо уряд доможеться від Верховної Ради зміни підходів щодо його покриття. Йдеться про те, що під жорстким тиском західних порадників дефіцит українського бюджету обов’язково має покриватися зовнішніми запозиченнями, тобто доларовими ін’єкціями. Зовнішні позики для покриття витрат на поточне споживання та ще й під гарантії уряду – означає чинити зло національним інтересам.

Важливо використати грошову емісію найбільш ефективним шляхом – для збільшення ринкового попиту. Треба не просто вливати гроші в економіку, а пропустити їх через бюджетний обіг – саме в цьому закладено очікування стимулюючого ефекту. Державні валютні ресурси необхідно ощадливо, однак сміливо використовувати для рефінансування фінансових установ, у виключних випадках – для вливання у їх статутні фонди із збереженням у власності держави.

Пошук джерел формування „Бюджету-2010” в нинішніх складних умовах змусить, врешті-решт, Верховну Раду та Кабінет Міністрів запустити в дію не лише механізми залучення додаткових джерел, а і реальної економії. І розпочинати потрібно не лише з кількості чиновницько-бюрократичного апарату, а з надмірних пільг і привілеїв , якими користуються вищі ешелони законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Мати в Україні таку кількість міністерств, відомств, комісій (з правами міністерства), коли в ринково розвинутих країнах їх кількість не перевищує 12-15 – це також надмірна обуза для суспільства. А якщо взяти до уваги, що українські міністри мають по 10 і більше заступників, а ті в свою чергу, відповідний апарат, то абсурдна надмірність чиновництва за рахунок платників податків стає очевидною.



Створити Національний Стабілізаційний Фонд (НСФ) на загальну сумму не меньше 10 мільярдів доларів США за рахунок:

а) перерахунку частини власного капіталу НБУ (який на середину 2008р. складав 24 млрд. грн.), що фактично являє собою прибуток від комерційної діяльності Центрального банку;

б) надходжень від приватизації державного майна та коштів залученних від розміщення облігацій внутрішних державних позик (крім рефінансування);

в) частини коштів Єдиного казначейского рахунку;

г) перевиконання дохідної частини Державного бюджету;

д) нерозподіленних залишків резервного фонду.

Економіка повинна опиратися на стабільну банківську систему. Грошова політика повинна спрямовуватись на боротьбу з кризою ліквідності у фінансовій сфері при одночасному утриманні інфляції на некритичному рівні (невище 10%).

Заходи повинні привести до підвищення довіри до національної валюти, збільшення рівня монетизації економіки, забезпечуючи тим самим необхідні умови для відновлення стійкого економічного зростання.

Антикризові заходи зі стабілізації ситуації у цій сфері повинні спрямовуватись на:

- рекапіталізацію банківських установ за участю держави, норми якої повинні регулюватися на законодавчому рівні;

- зменшення вартості кредитних коштів, зокрема через зниження облікової ставки НБУ, зменшення вартості рефінансування та за рахунок залучення бюджетних коштів;

- підвищення ліквідності банків шляхом рефінансування із одночасним запровадженням контролю за використанням ресурсів;

- розблокування доступу реального сектору економіки до кредитних ресурсів, в т.ч. через запровадження правових норм, що стимулюватимуть направлення коштів рефінансування НБУ та власних коштів банків на фінансування реального сектору економіки, зокрема інфраструктурних, інвестиційних та інноваційних проектів загальнодержавного значення, кредитування підприємств, що освоюють перспективні виробництва, нові технології;

- посилення ролі державних банків в процесі кредитування реального сектору економіки;

- підвищення захисту населення, яке зазнало втрат внаслідок нестабільності валютного курсу;

- підвищення захисту населення від необгрунтованого підвищення процентних ставок за користування кредитами;

- забезпечення права населення вільно отримати свої кошти, розміщені в банківській системі на депозитах;

- забезпечення захисту позичальників, які зазнали фінансових труднощів при сплаті відсотків та / або основної суми боргу за іпотечними кредитами та активізації іпотечного кредитування.

Отже, можна зробити висновок, що кризові явища стали досить важливою проблемою сучасного світу. Вони оголили існуючі проблеми і вУкраїні. Проте у кожної кризи є як початок, так i своє завершення: після рецесії та, можливо, затяжної стагнації економіки рано чи пізно розпочнеться зростання. Зараз з'явилися реальні можливості переглянути пріоритети та виявити нові можливості.


6633087365797436.html
6633111519346455.html
    PR.RU™